База даних Інтерполу про викрадені та втрачені проїзні документи (SLTD) є важливим інструментом у міжнародній правоохоронній діяльності, призначеним для запобігання використанню злочинцями та терористами викрадених або шахрайським шляхом отриманих проїзних документів. Однак зафіксовані випадки зловживання, які викликають занепокоєння щодо захисту прав особи та потенційного політичного зловживання.
Пояснення бази даних SLTD
База даних SLTD містить детальні записи про проїзні та ідентифікаційні документи, які були заявлені як викрадені, втрачені, анульовані, недійсні або викрадені бланки. Маючи близько 99 мільйонів записів, вона дозволяє правоохоронним органам у всьому світі швидко перевіряти статус документів, що пред'являються міжнародними мандрівниками. У 2021 році база даних була перевірена 1,7 мільярда разів, що призвело до 146 000 позитивних збігів, які допомогли запобігти незаконному перетину кордону та шахрайству з ідентифікацією.
Категорії документів у базі даних SLTD
База даних SLTD класифікує документи за різними категоріями, кожна з яких визначає характер компрометації документа:
- Викрадений бланк: Бланки документів, викрадені до їх видачі.
- Викрадені: Документи, викрадені у законних власників.
- Втрачені: Документи, про втрату яких повідомили їхні власники.
- Недійсні: Документи, які більше не є дійсними з різних адміністративних причин.
- Анульовані: Документи, офіційно відкликані органами, що їх видали, що робить їх недійсними.
Зловживання базою даних SLTD
База даних SLTD, хоч і потужна, не застрахована від зловживань. Наприклад, турецький уряд неодноразово звинувачували у неправдивому повідомленні про викрадення, втрату або анулювання паспортів політичних дисидентів — тактика, детально описана у звіті Nordic Monitor. Ці дії суттєво обмежують свободу пересування осіб і можуть призвести до неправомірних затримань, що підкреслює серйозні наслідки та потенціал бази даних для політичного зловживання.
Складність в оцінці відповідності даних SLTD
Зловживання базою даних SLTD та труднощі у запобіганні таким зловживанням часто можна пояснити значною складністю в оцінці даних, що ускладнює впровадження ефективних механізмів нагляду.
Оцінка даних, пов'язаних з паспортами, у базі даних SLTD пов'язана зі значними труднощами через обсяг даних (приблизно 99 мільйонів записів) та часто обмежену інформацію, що супроводжує кожен запис. На відміну від повідомлень, де Правила Інтерполу щодо обробки даних (RPD) вимагають мінімальної інформації для публікації повідомлень, для реєстрації проїзних документів у базі даних SLTD таких вимог немає. Отже, записи паспортних даних зазвичай не містять достатньої деталізації, що ускладнює створення ефективних механізмів нагляду та процес перевірки для визначення легітимності повідомлення.
Особисті та правові наслідки
Особи часто дізнаються, що їхні паспорти внесені до SLTD, лише під час подорожі, що може призвести до значних особистих та правових проблем. Відмова у в'їзді до іноземної країни або неможливість отримання візи може зруйнувати життя та кар'єру. Крім того, причини внесення паспорта до списку — особливо якщо він неправомірно класифікований як недійсний або анульований — може бути важко оскаржити та виправити.
Оскарження записів SLTD перед ККФ
Щоб оскаржити проїзний документ, внесений до бази даних SLTD, особи повинні звернутися до Комісії з контролю за файлами Інтерполу (ККФ). Як зазначалося раніше, на відміну від повідомлень, де RPD встановлюють конкретні критерії для їх видачі, для записів у базі даних SLTD таких конкретних правил немає. Отже, при оцінці відповідності паспорта, внесеного до бази даних SLTD, ККФ застосовує загальні принципи RPD, зокрема статтю 11 (законність провадження), яка вимагає, щоб дані, оброблені в Інформаційній системі Інтерполу, були авторизовані з належним урахуванням законодавства, застосовного до Національного центрального бюро, та статтю 12, яка вимагає, щоб дані були точними, релевантними, не надмірними щодо їх мети та актуальними.
У своїй ролі щодо забезпечення дотримання правил Інтерполу Комісія спочатку перевіряє, чи надало Національне центральне бюро (НЦБ) достатню інформацію, що вказує на правову основу та законні причини, згідно з якими проїзний документ був внесений до файлів Інтерполу. Відповідно, під час проведення перевірки ККФ може звернутися до національних органів, які внесли дані, з проханням надати правове обґрунтування та відповідну документацію. Ненадання НЦБ цієї інформації може призвести до видалення оскаржуваних даних з бази даних, як це було продемонстровано у випадках, коли ККФ виносила рішення на користь заявника через недостатність доказів правової відповідності (див. витяг з рішення ККФ №4 від 2019 року).
База даних SLTD є безцінним ресурсом для міжнародної безпеки, але її потенціал для зловживань вимагає пильного нагляду. Захист прав осіб при збереженні ефективності бази даних вимагає делікатного балансу. Оскільки Інтерпол працює над посиленням своїх гарантій, міжнародна спільнота повинна продовжувати ретельно вивчати та виступати за посилення механізмів нагляду та більш суворі критерії для введення та перегляду даних.
