База даних Інтерполу про викрадені та втрачені проїзні документи (SLTD) є важливим інструментом у міжнародній правоохоронній діяльності, призначеним для запобігання використанню злочинцями та терористами викрадених або отриманих шахрайським шляхом проїзних документів. Однак були зафіксовані випадки зловживання, які викликають занепокоєння щодо захисту прав особи та можливості політичного зловживання.
Пояснення щодо бази даних SLTD
База даних SLTD містить детальні записи про документи на право пересування та особисті документи, які були заявлені як викрадені, загублені, анульовані, недійсні або викрадені в порожньому вигляді. Завдяки приблизно 99 мільйонам записів вона дозволяє правоохоронним органам у всьому світі швидко перевіряти статус документів, пред'явлених міжнародними мандрівниками. У 2021 році база даних була перевірена 1,7 мільярда разів, що дало 146 000 позитивних збігів, які допомогли запобігти незаконному перетину кордону та шахрайству з особистими даними.
Категорії документів у базі даних SLTD
База даних SLTD класифікує документи за різними категоріями, кожна з яких визначає характер компрометації документа:
- Викрадений бланк: Бланки документів, викрадені до їх видачі.
- Викрадені: Документи, викрадені у законних власників.
- Загублені: Документи, про втрату яких повідомили їх власники.
- Недійсні: Документи, які втратили чинність з різних адміністративних причин.
- Скасовано: Документи, офіційно відкликані органами, що їх видали, що робить їх недійсними.
Неправильне використання бази даних SLTD
База даних SLTD, хоч і є потужною, але не захищена від зловживань. Наприклад, уряд Туреччини неодноразово звинувачували у фальшивих повідомленнях про викрадення, втрату або анулювання паспортів політичних дисидентів, про що детально йдеться у звіті Nordic Monitor. Такі дії суттєво обмежують свободу пересування осіб і можуть призвести до незаконних затримань, що підкреслює серйозні наслідки, які підкреслюють потенціал бази даних для політичних зловживань.
Складність оцінки відповідності даних SLTD
Зловживання базою даних SLTD та складність запобігання таким зловживанням часто можна пояснити значною складністю оцінки даних, що ускладнює впровадження ефективних механізмів нагляду.
Оцінка даних, пов'язаних з паспортами в базі даних SLTD, пов'язана зі значними труднощами через обсяг даних (приблизно 99 мільйонів записів) і часто обмежену інформацію, що супроводжує кожен запис. На відміну від повідомлень, для опублікування яких Правила обробки даних (RPD) Інтерполу вимагають мінімальної інформації, для реєстрації проїзних документів у базі даних SLTD подібних вимог не існує. Як наслідок, записи паспортних даних зазвичай не містять достатньої кількості деталей, що ускладнює створення ефективних механізмів нагляду та процес перевірки для визначення законності повідомлення.
Особисті та юридичні наслідки
Часто люди дізнаються про те, що їхні паспорти внесені до списку SLTD, лише під час подорожі, що може призвести до серйозних особистих і юридичних проблем. Відмова у в'їзді до іноземної країни або неможливість отримання візи може зруйнувати життя і кар'єру. Більше того, причини внесення паспорта до списку, особливо якщо він був неправильно класифікований як недійсний або анульований, може бути складно оскаржити і виправити.
Оскарження рішень SLTD перед CCF
Щоб оскаржити пропускний документ, зареєстрований у базі даних SLTD, особи повинні звернутися до Комісії з контролю за файлами Інтерполу (CCF). Як уже згадувалося раніше, на відміну від повідомлень, для яких RPD встановив конкретні критерії їх видачі, для записів у базі даних SLTD таких конкретних правил не існує. Отже, при оцінці відповідності паспорта, внесеного до бази даних SLTD, CCF застосовує загальні принципи RPD, зокрема статтю 11 (законність процедур), яка вимагає, щоб дані, що обробляються в інформаційній системі Інтерполу, були санкціоновані з належним урахуванням законодавства, що застосовується до Національного центрального бюро, та статтю 12, яка вимагає, щоб дані були точними, релевантними, не надмірними стосовно їхньої мети та актуальними.
У рамках виконання своєї функції щодо забезпечення дотримання правил Інтерполу Комісія спочатку перевіряє, чи надало Національне центральне бюро (НЦБ) достатню інформацію щодо правової бази та законних підстав, на підставі яких проїзний документ було внесено до файлів Інтерполу. Відповідно, під час проведення перевірки ККФ може звернутися до національних органів, які внесли дані, з проханням надати юридичне обґрунтування та відповідну документацію. Ненадання такої інформації НЦБ може призвести до видалення оскаржуваних даних з бази даних, як це було продемонстровано у випадках, коли ККФ винесла рішення на користь заявника через недостатність доказів дотримання законодавства (див. витяг з рішення ККФ № 4 від 2019 року).
База даних SLTD є безцінним ресурсом для міжнародної безпеки, але її потенціал для зловживання вимагає пильного нагляду. Захист прав осіб при збереженні ефективності бази даних вимагає делікатного балансу. Поки Інтерпол працює над вдосконаленням своїх заходів безпеки, міжнародне співтовариство повинно продовжувати ретельно контролювати та виступати за посилення механізмів нагляду та більш суворі критерії введення та перегляду даних.
